Як правильно заточувати ножі?

Гострий, немов бритва, ніж слугує гарантією успішної роботи професіонала. Підтримувати ріжучий край в ідеальному стані майстру допоможе спеціальний мусат для точіння. Але слід пам’ятати, що при недотриманні правил цього технологічного процесу, можна зіпсувати чи пошкодити лезо. З огляду на це потрібно детально ознайомитися з тим, як правильно заточувати ножі.

Особливості точіння

Мусат представлений у вигляді стержня з безліччю вертикальних долів на поверхні. На відміну від інших типів знарядь для заточування цей варіант не знімає верхній шар сталі при контакті з клинком. Завдяки цьому зберігаються всі експлуатаційні властивості різального інструменту. Точіння виробів мусатом проводиться за таким алгоритмом:

·         основу ножа (п’яту), котра знаходиться біля гарди, розміщають у верхній точці металевого стержня;

·         по відношенню до точила клинок встановлюють під кутом 15-20˚;

·         лезо проводять по всій поверхні мусату (від руків’я до вістря) доволі різким рухом, описуючи дугу;

·         дію виконують поперемінно для кожної сторони ріжучої кромки (до 5-6 разів).

Під час сковзання клинка на виріб трішки надавлюють, аби процес заточування пройшов максимально рівномірно. Процедуру проводять в досить помірному (з невеликим прискоренням) темпі. При цьому слідкують аби рухи були легкими, без додаткового навантаження у кисті. Для кожної сторони застосовують однакову кількість прийомів, щоб запобігти утворенню дефектів. Коли лезо проходить вздовж мусата, з іншої його сторони з’являються задирки, котрі шліфуються шляхом точіння. З цієї причини кожне наступне сковзання ножа по металевому стержню проводять з меншим надавлюванням на клинок. Тільки у такому випадку ріжучий край стане гладеньким та гострим, ніби бритва.

Варіанти заточування

На практиці професіонали застосовують загалом два способи точіння ножів: опорний та безопорний. У першому варіанті знаряддя впирають у стіл чи дошку, а у другому виріб міцно тримають у вертикальному положенні. Техніка кожної з цих процедур залишається незмінною.

Виробники рекомендують проводити заточування перед початком роботи чи після її закінчення. Немає потреби чекати доки лезо стане зовсім тупим. Внаслідок таких частих, але недовготривалих, заточувань професіональний ніж прослужить майстру набагато довше, залишаючись при цьому завжди дуже гострим.